Фігу́рне ката́ння

Фігу́рне ката́ння — зимовий вид спорту, в якому спортсмени переміщуються на ковзанах по льоду з виконанням додаткових елементів, найчастіше під музику. У офіційних змаганнях, як правило розігруються чотири комплекти медалей: у жіночому одиночному катанні, у чоловічому одиночному катанні, у парному фігурному катанню, а також у спортивних танцях на льоду. Фігурне катання входить до програми Зимових Олімпійських ігор. Дуже часто фігуристи беруть участь у різних шоу, на яких їхню майстерність оцінюють не судді, а глядачі.
   Найстародавніші ковзани були виявлені на березі Південного Буга, неподалеку від Одеси, датовані періодом бронзової доби. Такі ковзани виготовлялися з фаланги передніх ніг коней. Вважається, що батьківщиною фігурного катання є Голландія. Саме там, в XIII — XIV століттях з'явилися перші залізні ковзани. Поява ковзанів нового типу дала могутній поштовх розвитку фігурного катання, яке у той час полягало у вмінні викреслювати на льоду всілякі фігури і зберігати при цьому гарну поставу. Всі обов'язкові фігури були створені у Великобританії. Пояснюється це тим, що саме тут виникли перші клуби ковзанярів (Едінбург, 1742 р.). Тоді ж були розроблені перші офіційні правила змагання. У 1882 р. у Відні відбулося перше в Європі міжнародне змагання. Віденці отримали переконливу перемогу. Найперше видання правил з фігурного катання, що вийшло в Англії, відноситься до 1772 року. Англійський лейтенант артилерії Роберт Джоунз видав «Трактат про катання на ковзанах», в якому описав всі основні відомі на той час фігури. Фігурне катання в Росії було відоме ще з часів Петра I. Російський цар привіз із Європи перші зразки ковзанів. Саме Петро I придумав новий спосіб кріплення ковзанів — прямо до чобіт і створив, таким чином, «протомодель» сьогоднішнього обмундирування фігуристів. У 1838 році в Петербурзі вийшов перший підручник для фігуристів — «Зимові забави і мистецтво бігу на ковзанах». Автором його був Г. М. Паулі — вчитель з гімнастики у військових навчальних закладах Петербургу.